Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк), відбулася у неділю, 29 травня, у малій базиліці Зарваницької Матері Божої. Співслужили архиєрею ректор Марійського духовного центру о. м. Володимир Фірман, сотрудник МДЦ о. Андрій Шалай, парох с. Вишнівчика о. Павло Магас, синкел у справах соціального служіння Коломийської єпархії о. Сергій Триф’як.
Зарваниця стала другою домівкою, кільком сотням вимушено переміщених осіб з місць, де ведуться бойові дії. Завдяки активній соціальній діяльності, Марійський духовний центр є не лише духовною святинею українців, але й осередком служіння для потребуючих, місцем, яке в цей непростий час дарує тепло, підтримку, надію на мирне майбутнє.
15 травня, з нагоди Міжнародного дня сім’ї, родини, які через російську агресію тимчасово проживають у Марійському духовному центрі «Зарваниця», відвідали музей-садибу Патріарха Йосифа Сліпого у с. Заздрості. Завідувачка садиби п. Дана дуже гостинно зустріла відвідувачів. Господиня з любов’ю і великим захопленням розповідала про життя Патріарха, тому інколи складалося враження, що вона немовби була його сучасницею чи навіть родичкою. П. Дана дуже хотіла захопити слухачів, вона вражала цікавими фактами, спогадами, а що запам’яталося найбільше – це велика і щира любов Й. Сліпого до України.
У тривожний час боротьби за правду, українці потребують особливої духовної підтримки, надії на Божу допомогу і віру у Його заступництво. Кожен християнин зі щирим серцем складає молитви до Всевишнього за наших військовослужбовців, за мирне населення, владу та за героїв, які віддали життя за перемогу України. Зарваниця є місцем молитви, духовного єднання з Господом, перемоги добра над злом.
Знаменний час Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа переживаємо цими днями. Цього року це свято має особливий зміст для всього українського народу, адже символізує перемогу життя над смертю, добра над злом, в яку ми непохитно віримо і молимось. У Зарваниці празник Великодня різниться з попередніми роками, тому що святе місце приймає багато українців, які змушені були покинути рідні домівки, рідні храми, й рятувати свої життя від смертоносної війни.
У Страсний тиждень, а зокрема у Велику п’ятницю кожен християнин переживає разом з Ісусом Христом страждання та смерть, які Він приймає і терпить, щоб перемогти і дарувати спасіння. У тривожний час війни український народ іде своєю хресною дорогою, несучи хрест болю, терпінь, втрат, жорстоких боїв, жахливих смертей. Але як Христос своїм воскресінням перемагає смерть, так і Україна здобуде перемогу над злом.
За час агресії росії на території України Зарваниця, крім виконання місії духовної, стала місцем прихистку вимушено переміщених осіб, які в цей важкий період рятуються від війни. У Марійському духовному центрі створюють комфортні умови для відновлення духовного та фізичного здоров’я усіх потребуючих. Щоденно для переселенців проводять цікаві зустрічі, катехитичні науки, спільну молитву на вервиці. Пізнавальною стала зустріч з ректором МДЦ «Зарваниця» о. м. Володимиром Фірманом, на якій він розповів про соціальну діяльність Марійського духовного центру.
У неділю, 3 квітня, у Марійському духовному центрі «Зарваниця», незважаючи на важкий та сумний час, відбулася особливо світла подія – свята Тайна Хрещення. Прийняв її маленький хлопчик Андрійко з м. Маріуполя, якого разом з мамою Анастасією з рідного міста вигнала страшна війна. Перебуваючи два тижні у бомбосховищі, в холоді, під постійними обстрілами, не було можливості охрестити дитину.
У п’ятницю, 25 березня, в базиліці Святого Петра у Ватикані Святіший Отець Франциск під час покаянного богослужіння посвятив росію, Україну та все людство Непорочному серцю Марії. Із собору Зарваницької Матері Божої з Папою єдналися владики Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні на чолі з Блаженнішим Святославом.
Відколи існує людська цивілізація, відколи людині було сказано, що в „поті лиця твого їстимеш хліб твій” (Бут.3,19), відтоді не перестає проливатися людська кров. Історія нашої країни написана кров’ю мільйонів тих, хто в різні періоди страждав за неї і боровся за її волю. Вже вісім років війни, вже десятки тисяч смертей і каліцтв. Сьогоднішній день поклав новий відлік боротьби у новітній історії і ми продовжимо цю боротьбу, бо війна вже реально присутня навіть там, де були переконанні у тиші і спокої. Нас охопив страх, паніка заполонила нашу свідомість, ми у розпачі. Що робити? У дуже критичних моментах і скрутних ситуаціях, в які потрапляли учні Ісуса, Він казав до них дуже коротку фразу: „Не бійтеся!” (Мт. 10,31).
Яскравим прикладом боротьби за віру і справедливість була, є і буде Зарваницька святиня. Страшні лихоліття довелося пережити, але всі, хто з довір’ям віддавав себе під покров Матері Божої, завжди знаходили прихисток під Її материнським омофором. Від самого початку воєнної агресії, ми не перестаємо молитися за мир і спокій в Україні, благаючи небеса „Боже великий, єдиний, нам Україну храни”.
Дорогі християни! Ми сьогодні, як ніколи, повинні об’єднатися у спільній молитві, ми своєю ревною молитвою маємо утворити міцний молитовний тил, який стане непробивним, якщо „приправимо” його постом і жертвенним служінням один одному. Не страх і відчай мають заполонити наші серця, а тверда віра у Бога, який „ангелам своїм повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах” (Пс. 90,11).
Ми пройдемо цей час випробовування, ми в різний спосіб будемо чинити опір агресії і злу. Не всі можуть воювати, але сьогодні всі можуть молитися. Відставимо свої носії інформації (комп’ютери, телефони, телевізори) і єднаймося у молитовному марафоні, бо це час, коли не має бути родини-оселі-людини, яка б не молилася і не підтримувала б наших воїнів! Нехай Божий мир запанує в наших серцях, нехай Святий Дух торкнеться всіх, від кого залежить мир на землі.
«Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо знами Бог!» (Іс.8,10). Настане день, коли „врага не буде супостата, а буде син і буде мати…” (Т.Шевченко).