2010 рік. Ніяк не можу знайти роботу. Перебиваюся випадковими підробітками. 28 серпня того року поїхали ми з тепер вже дружиною до Зарваниці. Перед іконою я молився, щоби знайти мені хоч якусь роботу. У грудні цього ж року у газеті, якою дружина ось-ось мала розпалити в печі побачила оголошення, що був потрібний працівник мого фаху. Працюю там і до тепер... 2014 рік на роботі був дуже важкий для мене. Через безкінечні телефонні дзвінки вирішив, що того року 28 серпня на Успіння до Зарваниці не поїду. 28 серпня ламається на підприємстві техніка. Телефонує постачальникові, чи має потрібну запчастину. Має. Сідаю в машину, їду до Тернополя. В Тернополі, очікуючи свого постачальника якось майже підсвідомо вмикаю навігатор, вводжу "Зарваниця", з сумом вимикаю навігатор. Підвозять мені запчастину, везу її на роботу. Якось не зовсім свідомо і забувши про те, що вводив у навігаторі "Зарваниця" їду за вказівками типу "поверніть праворуч", "поверніть ліворуч". в якусь мить помічаю, що їду ніби не туди, не за звичним маршрутом. Раптом бачу табличку "Вишнівчик", потім "Зарваниця"... Чи не диво?.. НЕ можу передати, яку я тоді біля каплички у робочому одязі відчував радість...