Відколи існує людська цивілізація, відколи людині було сказано, що в „поті лиця твого їстимеш хліб твій” (Бут.3,19), відтоді не перестає проливатися людська кров. Історія нашої країни написана кров’ю мільйонів тих, хто в різні періоди страждав за неї і боровся за її волю. Вже вісім років війни, вже десятки тисяч смертей і каліцтв. Сьогоднішній день поклав новий відлік боротьби у новітній історії і ми продовжимо цю боротьбу, бо війна вже реально присутня навіть там, де були переконанні у тиші і спокої. Нас охопив страх, паніка заполонила нашу свідомість, ми у розпачі. Що робити? У дуже критичних моментах і скрутних ситуаціях, в які потрапляли учні Ісуса, Він казав до них дуже коротку фразу: „Не бійтеся!” (Мт. 10,31).
Яскравим прикладом боротьби за віру і справедливість була, є і буде Зарваницька святиня. Страшні лихоліття довелося пережити, але всі, хто з довір’ям віддавав себе під покров Матері Божої, завжди знаходили прихисток під Її материнським омофором. Від самого початку воєнної агресії, ми не перестаємо молитися за мир і спокій в Україні, благаючи небеса „Боже великий, єдиний, нам Україну храни”.
Дорогі християни! Ми сьогодні, як ніколи, повинні об’єднатися у спільній молитві, ми своєю ревною молитвою маємо утворити міцний молитовний тил, який стане непробивним, якщо „приправимо” його постом і жертвенним служінням один одному. Не страх і відчай мають заполонити наші серця, а тверда віра у Бога, який „ангелам своїм повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах” (Пс. 90,11).
Ми пройдемо цей час випробовування, ми в різний спосіб будемо чинити опір агресії і злу. Не всі можуть воювати, але сьогодні всі можуть молитися. Відставимо свої носії інформації (комп’ютери, телефони, телевізори) і єднаймося у молитовному марафоні, бо це час, коли не має бути родини-оселі-людини, яка б не молилася і не підтримувала б наших воїнів! Нехай Божий мир запанує в наших серцях, нехай Святий Дух торкнеться всіх, від кого залежить мир на землі.
«Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо знами Бог!» (Іс.8,10). Настане день, коли „врага не буде супостата, а буде син і буде мати…” (Т.Шевченко).