У тривожний час боротьби за правду, українці потребують особливої духовної підтримки, надії на Божу допомогу і віру у Його заступництво. Кожен християнин зі щирим серцем складає молитви до Всевишнього за наших військовослужбовців, за мирне населення, владу та за героїв, які віддали життя за перемогу України. Зарваниця є місцем молитви, духовного єднання з Господом, перемоги добра над злом.
Знаменний час Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа переживаємо цими днями. Цього року це свято має особливий зміст для всього українського народу, адже символізує перемогу життя над смертю, добра над злом, в яку ми непохитно віримо і молимось. У Зарваниці празник Великодня різниться з попередніми роками, тому що святе місце приймає багато українців, які змушені були покинути рідні домівки, рідні храми, й рятувати свої життя від смертоносної війни.
У Страсний тиждень, а зокрема у Велику п’ятницю кожен християнин переживає разом з Ісусом Христом страждання та смерть, які Він приймає і терпить, щоб перемогти і дарувати спасіння. У тривожний час війни український народ іде своєю хресною дорогою, несучи хрест болю, терпінь, втрат, жорстоких боїв, жахливих смертей. Але як Христос своїм воскресінням перемагає смерть, так і Україна здобуде перемогу над злом.
За час агресії росії на території України Зарваниця, крім виконання місії духовної, стала місцем прихистку вимушено переміщених осіб, які в цей важкий період рятуються від війни. У Марійському духовному центрі створюють комфортні умови для відновлення духовного та фізичного здоров’я усіх потребуючих. Щоденно для переселенців проводять цікаві зустрічі, катехитичні науки, спільну молитву на вервиці. Пізнавальною стала зустріч з ректором МДЦ «Зарваниця» о. м. Володимиром Фірманом, на якій він розповів про соціальну діяльність Марійського духовного центру.
У неділю, 3 квітня, у Марійському духовному центрі «Зарваниця», незважаючи на важкий та сумний час, відбулася особливо світла подія – свята Тайна Хрещення. Прийняв її маленький хлопчик Андрійко з м. Маріуполя, якого разом з мамою Анастасією з рідного міста вигнала страшна війна. Перебуваючи два тижні у бомбосховищі, в холоді, під постійними обстрілами, не було можливості охрестити дитину.
У п’ятницю, 25 березня, в базиліці Святого Петра у Ватикані Святіший Отець Франциск під час покаянного богослужіння посвятив росію, Україну та все людство Непорочному серцю Марії. Із собору Зарваницької Матері Божої з Папою єдналися владики Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні на чолі з Блаженнішим Святославом.
Відколи існує людська цивілізація, відколи людині було сказано, що в „поті лиця твого їстимеш хліб твій” (Бут.3,19), відтоді не перестає проливатися людська кров. Історія нашої країни написана кров’ю мільйонів тих, хто в різні періоди страждав за неї і боровся за її волю. Вже вісім років війни, вже десятки тисяч смертей і каліцтв. Сьогоднішній день поклав новий відлік боротьби у новітній історії і ми продовжимо цю боротьбу, бо війна вже реально присутня навіть там, де були переконанні у тиші і спокої. Нас охопив страх, паніка заполонила нашу свідомість, ми у розпачі. Що робити? У дуже критичних моментах і скрутних ситуаціях, в які потрапляли учні Ісуса, Він казав до них дуже коротку фразу: „Не бійтеся!” (Мт. 10,31).
Яскравим прикладом боротьби за віру і справедливість була, є і буде Зарваницька святиня. Страшні лихоліття довелося пережити, але всі, хто з довір’ям віддавав себе під покров Матері Божої, завжди знаходили прихисток під Її материнським омофором. Від самого початку воєнної агресії, ми не перестаємо молитися за мир і спокій в Україні, благаючи небеса „Боже великий, єдиний, нам Україну храни”.
Дорогі християни! Ми сьогодні, як ніколи, повинні об’єднатися у спільній молитві, ми своєю ревною молитвою маємо утворити міцний молитовний тил, який стане непробивним, якщо „приправимо” його постом і жертвенним служінням один одному. Не страх і відчай мають заполонити наші серця, а тверда віра у Бога, який „ангелам своїм повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах” (Пс. 90,11).
Ми пройдемо цей час випробовування, ми в різний спосіб будемо чинити опір агресії і злу. Не всі можуть воювати, але сьогодні всі можуть молитися. Відставимо свої носії інформації (комп’ютери, телефони, телевізори) і єднаймося у молитовному марафоні, бо це час, коли не має бути родини-оселі-людини, яка б не молилася і не підтримувала б наших воїнів! Нехай Божий мир запанує в наших серцях, нехай Святий Дух торкнеться всіх, від кого залежить мир на землі.
«Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо знами Бог!» (Іс.8,10). Настане день, коли „врага не буде супостата, а буде син і буде мати…” (Т.Шевченко).
Сьогодні ми урочисто проголошуємо: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу!». Єдиним серцем і устами молимося: «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!».
Улюблений Богом бережений
Український народе!
Знову наша Батьківщина в небезпеці!
Віроломний ворог, незважаючи на власні зобов’язання та запевнення, ламаючи основні норми міжнародного права, як несправедливий агресор ступив на українську землю, несучи зі собою смерть і розруху.
Наша Україна, яку світ справедливо назвав «кривавими землями», яка стільки разів була скроплена кров’ю мучеників і борців за свободу і незалежність свого народу, кличе нас сьогодні стати на її захист, – на захист своєї гідності перед Богом і людством, свого права на існування та права на вибір свого майбуття.
Це наше природне право і святий обов’язок боронити свою землю і свій народ, свою державу і все, що є для нас найрідніше: родину, мову і культуру, історію і духовний світ! Ми є мирним народом, який християнською любов’ю любить дітей усіх народів, незважаючи на походження чи переконання, національну чи релігійну приналежність. Ми не зазіхаємо на чуже і не погрожуємо нікому, але і свого нікому не маємо права віддати! У цей історичний момент голос нашого сумління кличе нас усіх як один стати на захист вільної, соборної і незалежної Української Держави!
Істрія минулого століття вчить нас, що всі ті, хто починав світові війни, їх програвали, а ідолопоклонники війни приносили лише знищення і занепад власним державам і народам. Ми віримо, що в цю історичну хвилину Господь Бог є з нами! Він, у руках якого лежить доля всього світу і кожної людини зокрема, є завжди на боці жертви несправедливої агресії, стражденних і поневолених. Це Він, який об’являє своє святе Ім’я в історії кожного народу, вловлює і скидає додолу могутніх світу цього їхньою гординею, завойовників – ілюзією їхньої всемогутності, гордих і зухвалих – їхньою самопевністю. Це Він дарує перемогу над злом і смертю. Перемога України буде перемогою Божої сили над ницістю і зухвальством людини! Так було, є і буде!
Наша свята Церква-мучениця завжди була, є і буде зі своїм народом! Цю Церкву, що вже пережила смерть і воскресінння, як Тіло воскреслого Христа, над яким смерть не має жодної сили, дарував Господь своєму людові в хрещальних водах Дніпра. Відтоді історія нашого народу і його Церкви, історія їх визвольних змагань, історія втілення Божого Слова і вияву Його Духа істини в нашій культурі переплелися навіки. І в цей драматичний момент наша Церква, як мати і учителька, є і буде зі своїми дітьми, буде їх боронити і їм служити в ім’я Боже! У Бозі наша надія і від Нього буде наша перемога!
Сьогодні ми урочисто проголошуємо: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу!». Єдиним серцем і устами молимося: «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!».
Святі праведники, мученики та ісповідники української землі, моліться і заступайтеся за нас перед Богом!
Благословення Господнє на вас!
† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
24 лютого 2022 року Божого
У неділю, 20 лютого, завершилася чергова відпочинкова реабілітація для військовослужбовців – учасників АТО й ООС, їхніх дружин, яка з благословення архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Василія (Семенюка) відбувся у Марійському духовному центрі «Зарваниця». Після двохрічної перерви, спричиненої карантинними вимогами, участь в адаптації взяло близько сорока учасників з різних регіонів України: Миколаївщини, Харківщини, Одещини, Хмельниччини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, Києва, Луцька.
У неділю, 30 січня, адміністратор Марійського духовного центру «Зарваниця» о. Ігор Засійбіда та протоієрей, парох церкви Святого Миколая м. Тернополя й будівничий сакрального комлексу “Український Єрусалим” о. Любомир Зозуляк, перебуваючи з робочим візитом в Італії, відвідали українську парафію Святого Михаїла у м. Болоньї. Священники долучилися до спільної молитви за Україну, яку очолив архиєпископ і митрополит Болоньї Маттео Марія, Кардинал, Дзуппі. Молитва за мир в Україні та світі тривала на заклик Святішого Отця Папи Франциска.