Марійський духовний центр ЗАРВАНИЦЯ

23 червня у Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася Архиєрейська Божественна Літургія за упокій блаженної пам’яті владики Михаїла Сабриги — першого єпарха Тернопільської єпархії УГКЦ після її відновлення. Богослужіння було присвячене 20-м роковинам від дня його відходу до вічності.

Святу Літургію в Малій базиліці Матері Божої Зарваницької очолив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк у співслужінні єпарха Бучацького владики Дмитра Григорака, єпарха Кам’янець-Подільського владики Івана Кулика, єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівської архиєпархії владики Володимира Фірмана та численного духовенства. У спільній молитві взяли участь священники, монашество, вірні, а також рідна сестра покійного архиєрея — пані Галина.

Духовну науку про життя та служіння владики Михаїла виголосив архиєпископ-емерит Василій Семенюк. Він наголосив, що пам’ять про покійного владику залишається живою завдяки його жертовному служінню Церкві та українському народові.

«Ми сьогодні зібралися тут, у спільній молитві, щоб пом’янути блаженної пам’яті владику Михаїла, засвідчити йому нашу любов і пошану та скласти вдячність Богові за ревного робітника Христового виноградника», — зазначив владика Василій.

У своїй проповіді архиєпископ-емерит пригадав духовний образ покійного архиєрея, який залишився в пам’яті вірних як людина глибокої молитви, посвяти та служіння.

«Муж молитви, добрий порадник, батько, вірний син свого українського народу, апостол та ісповідник Христової Церкви — саме таким був і залишився в нашій пам’яті владика Михаїл», — підкреслив проповідник.

Владика Василій також закликав присутніх наслідувати приклад покійного єпископа, продовжуючи справу любові, милосердя та служіння ближнім.

«Наша думка повертається до моменту смерті дорогого владики, але в той самий час наше серце підказує нам іти вперед, творити добрі діла любові і милосердя, доброти і правди, які чинив він, наслідуючи самого Христа», — наголосив архиєпископ-емерит.

Після завершення Божественної Літургії у крипті дзвіниці Марійського духовного центру було відслужено Панахиду за упокій душі владики Михаїла Сабриги. Учасники богослужіння спільною молитвою вшанували пам’ять архипастиря, який своїм служінням залишив вагомий слід в історії Української Греко-Католицької Церкви на Тернопільщині.

Довідково. Владика Михаїл Сабрига (1940–2006) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, редемпторист, перший єпарх Тернопільської єпархії після її відновлення. У роки переслідування УГКЦ здійснював священниче служіння в підпіллі. Після легалізації Церкви активно працював над відродженням церковного життя на Тернопільщині, розвитком парафіяльної мережі, духовних покликань та Марійського духовного центру в Зарваниці.

Джерело: tze.org.ua

67

20 червня 2026 року відбулося завершення навчання у ліцеї «Знамення» урочистим святкуванням Дня Подяки. Свято розпочалося Божественною Літургією, яку очолив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк у співслужінні з багатьма священнослужителями у Малій Базиліці Зарваницької Матері Божої.

Уся спільнота ліцею, батьки, педагоги та гості дякували Господу за прожитий навчальний рік, просили благословення на майбутнє та молилися за мир в Україні. У своєму слові владика наголосив на важливості вдячності як чесноти, що допомагає людині усвідомлювати Божу присутність у щоденному житті та відповідально використовувати отримані таланти і будувати своє життя на скелі, якою є Господь.

Продовженням святкового дня стала урочиста академія «З вдячністю у серці». Під час заходу згадували найважливіші події навчання, дякували засновникам, педагогам, батькам і всім, хто своєю працею та жертовністю сприяє розвитку ліцею.

Привітали випускниць і батьків Директор департаменту освіти і науки Тернопільської обласної військової адміністрації пані Ольга Хома та Голова Комісії з питань освіти, науки, молодіжної політики, фізичної культури і спорту Тернопільської обласної ради пані Оксана Мормуль.

Особливим моментом академії стало вшанування випускниць. Цьогоріч навчання у ліцеї завершили 16 учениць, які залишають рідний заклад із багажем знань, християнських цінностей та добрих спогадів. Троє випускниць отримали свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти з відзнакою, що стало свідченням їхньої наполегливої праці, відповідальності та прагнення до високих результатів.

Теплі слова привітань і благословення лунали від духовенства, адміністрації ліцею, педагогів та батьків. Випускниці, своєю чергою, висловили щиру вдячність усім, хто супроводжував їх на шляху становлення та допомагав зростати в мудрості, вірі й любові.

Джерело: tze.org.ua

59

У Марійському духовному центрі “Зарваниця” відбулася ІІ проща для родин загиблих та зниклих безвісти захисників України. Молитовний захід зібрав понад тисячу учасників із 48 територіальних громад Тернопільщини.

У паломництві взяли участь родини полеглих і зниклих безвісти військовослужбовців, військові капелани, представники ветеранської спільноти, фахівці із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, а також небайдужі вірні. Програма прощі розпочалася Божественною Літургією та освяченням води. Після цього відбулася поминальна Панахида за загиблими захисниками України, яку очолив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Теодор Мартинюк.

Під час богослужіння учасники підносили молитви за упокій душ полеглих воїнів, а також за зниклих безвісти захисників та їхні родини. У своєму зверненні митрополит Теодор висловив слова підтримки та вдячності сім’ям військовослужбовців за їхню стійкість і жертовність, а також подякував фахівцям із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб за служіння людям, які постраждали від війни.

Проща стала нагодою для спільної молитви, духовної підтримки та вшанування пам’яті українських Героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність України.

Джерело: tze.org.ua

294

13 червня у Марійському духовному центрі “Зарваниця” відбулася перша проща священничих родин Тернопільсько-Зборівської архиєпархії. З благословення архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Теодора Мартинюка у паломництві взяли участь понад 200 осіб – священники, їхні дружини та діти.

Проща розпочалася біля меморіалу Героям у селі Золотники, де було відслужено Панахиду за воїнами, які віддали своє життя за свободу та незалежність України. Під час пішої ходи до Зарваниці паломники молилися на вервиці, випрошуючи в Господа мир для України та Боже благословення для українських захисників.

У парафіяльному храмі перед чудотворною іконою Матері Божої Зарваницької відбувся спільний Молебень, який очолив синкел у справах духовенства та їхніх родин о. Андрій Пиптик. А кульмінацією паломництва стала Архиєрейська Божественна Літургія у Малій базиліці Матері Божої Зарваницької, яку очолив архиєпископ і митрополит Теодор Мартинюк.

У своєму духовному слові владика Теодор наголосив на особливій ролі сім’ї у розбудові майбутнього України, підкресливши важливість священничої родини як прикладу віри, любові та взаємної підтримки. Архипастир закликав священників та їхніх дружин берегти подружню єдність, підтримувати одне одного у щоденному служінні та бути свідками християнської радості для своїх родин і громад.

Цього ж дня до Зарваниці здійснили прощу учасники руху “Подружні зустрічі”. Подружні пари пройшли спільною ходою та долучилися до Святої Літургії. Митрополит Теодор привітав учасників руху, подякувавши їм за жертовне служіння, спрямоване на підтримку сімей, зміцнення подружніх стосунків та утвердження сімейних цінностей в умовах сучасних викликів.

На завершення богослужіння архиєрей уділив усім паломникам благословення та після Чину водосвяття окропив їх свяченою водою.

Джерело: tze.org.ua

 

168

23 червня о 10:00 у Марійському духовному центрі “Зарваниця” відбудеться Архиєрейська Божественна Літургія за упокій блаженної пам’яті владики Михаїла Сабриги, у минулому єпарха Тернопільського УГКЦ, з нагоди 20-х роковин від дня його смерті.

Богослужіння у Малій базиліці Матері Божої Зарваницької очолить архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк у співслужінні духовенства Тернопільсько-Зборівської архиєпархії. До спільної молитви запрошуються священнослужителі, монашество та вірні.

Після завершення Божественної Літургії у крипті дзвіниці Марійського духовного центру буде відслужено Панахиду за упокій душі покійного архиєрея. Запрошуємо всіх вірних взяти участь у молитві та вшанувати пам’ять владики Михаїла Сабриги, який своїм архипастирським служінням залишив глибокий слід в історії Церкви на Тернопільщині.

До слова, владика Михаїл Сабрига (22 листопада 1940 – 29 червня 2006) – єпископ Української Греко-Католицької Церкви, перший єпарх Тернопільсько єпархії після її відновлення. Належав до монашого згромадження отців редемптористів. У часи переслідування УГКЦ зазнавав утисків з боку радянської влади, а своє священниче служіння здійснював у підпіллі. Після легалізації Української Греко-Католицької Церкви владика Михаїл активно працював над відродженням церковного життя на Тернопільщині, розвитком парафій, духовних покликань і паломницького центру в Зарваниці.

Джерело: tze.org.ua

33

На початку червня у Марійському духовному центрі в с. Зарваниця триває п’ятиденний літній християнсько-катехитичний табір, який зібрав майже 70 дітей із Теребовлянського та Микулинецького деканатів. Табір проходить з благословення архиєпископа і митрополита Теодора Мартинюка та за підтримки Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

Головною темою табору стало покликання людини. Протягом п’яти днів учасники роздумують над такими темами: «Покликання бути християнином», «Покликання до подружжя», «Покликання до священства», «Покликання до монашества» та «Моя відповідь Богові». Через катехизації, спільні обговорення, творчі завдання та молитву діти мають нагоду глибше пізнати Божий задум щодо свого життя.

Щоденна програма включає Божественну Літургію, катехизаційні науки, духовні пісні, банси, спортивні ігри, квести, тематичні заняття та активний відпочинок. Катехизації проводять брати-семінаристи ТВДС Борис Лашок та Андрій Юркевич.

Духовний супровід табору забезпечують о. Петро Мушинський з м. Теребовля, а також священники Микулинецького деканату: о. Роман Завіша, о. Василь Грицишин та о. Степан Мартинюк. Священники провадять духовні науки, молитву та духовно супроводжують дітей упродовж усіх днів табору.

До організації та проведення заходу долучилися аніматори – учасники архиєпархіальної Школи Християнського Аніматора та спільноти «Українська молодь – Христові».

Табір є для дітей часом духовного зростання, активного відпочинку, а також і можливістю знайти нових друзів, навчитися співпраці та замислитися над власним покликанням і відповіддю на Божий голос.

Джерело: tze.org.ua

333

Цими днями, з 5 по 7 червня, у Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулися Дні духовної віднови для родин зниклих безвісти захисників України. Цей захід був створений як простір любові та підтримки Центрами духовної опіки («Простір Надії» свщмч. Омеляна Ковча та Центр Надії святих мучеників Бориса і Гліба) Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

Для сімей, які щодня живуть у важкому стані невідомості, ці три дні стали часом духовно-психологічного перезавантаження. Програма розпочалася в п’ятницю зі спільної зустрічі-знайомства «Хто з чим прийшов?», де учасники змогли розділити свій важкий тягар із тими, хто розуміє їх без слів, що зменшило відчуття самотності та ізоляції. Молебен до Богородиці  та спільна молитва заклали міцний фундамент для внутрішнього заспокоєння, а особливим завершенням дня став перегляд художнього фільму — світлої та глибокої стрічки про справжні цінності та вміння радіти кожній миті життя за будь-яких обставин.

Субота стала днем інтенсивної праці над своїм внутрішнім станом. Божественна Літургія, таїнства Сповіді та духовні розмови повернули відчуття опори у вірі. Унікальний формат груп ділення «Рівний-рівному» дав можливість відкрито висловитися, а заняття з арт-терапії допомогли мовою творчості емоційно розвантажитися та вивільнити заблоковані переживання.

Важливим духовним моментом стало відвідування Чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері, де учасники склали свої найщиріші молитви за якнайшвидше віднайдення рідних захисників, яких вони так невтомно шукають. Особливим духовною частиною  стали спільна Хресна дорога та  молитовні чування. У неділю, під час фінальної зустрічі «Хто з чим йде?», стало очевидно: щира молитва, святе місце та взаємна підтримка відкривають серце для дії Бога, який творить дива з пораненими душами — замість розпачу в очах з’явилося світло надії, внутрішній спокій та нові сили жити й вірити далі.

Ця подія стала можливою завдяки спільним зусиллям багатьох небайдужих. Висловлюємо особливу вдячність:

  • Тернопільсько-Зборівській архиєпархії— за підтримку та всебічне сприяння розвитку цього надзвичайно важливого служіння;
  •  о. Мар’яну— за глибокі та цілющі духовні науки, які дали відповіді на складні запитання душі;
  •  о. Михайлу— за молитовний провід та проведення трепетних молитовних чувань;
  •  о. Дмитру— за проведення терапевтичної арт-терапії та загальну організацію всієї програми;
  •  о. Ігору та всьому колективу Марійського духовного центру «Зарваниця» — за неймовірну гостинність, щиру турботу та теплий прийом, завдяки якому кожен відчув себе як удома;
  •  фотографу Оксані — за збережені у світлинах теплі миті нашої спільної духовної подорожі;
  •  аніматору Оленці — за щиру турботу, розваги та радість для наших дітей.

Дякуємо кожному, хто молитвою чи ділом долучився до створення цього простору милосердя. Продовжуємо разом молитися, триматися та вірити у повернення кожного нашого захисника.

Джерело: tze.org.ua

172

30 травня 2026 року відбулася проща Школи християнського аніматора до Марійського духовного центру «Зарваниця». У ній взяли участь понад 170 аніматорів із п’яти осередків ШХА, а також голови осередків і священники, відповідальні за молодіжне служіння у своїх деканатах. Проща стала духовним підсумком першого навчального модуля та важливим етапом перед літнім служінням аніматорів у парафіях і таборах Тернопільсько-Зборівської архиєпархії.

Аніматорська проща розпочалася у Золотниках, звідки учасники вирушили пішою ходою до Зарваниці. І цей шлях мав подвійне значення – організаційне та символічне. Після кількох місяців навчання, практичних занять, формаційних зустрічей і роботи в осередках аніматори пройшли разом дорогу у спільній молитві.

Участь у прощі взяли представники всіх п’яти осередків Школи християнського аніматора, разом із головою школи – о. Олексієм Боднарчуком. Спільно із молоддю були голови осередків та священники, які супроводжують аніматорів у своїх деканатах, адже ШХА не є просто навчальним курсом, а спільною формаційною дорогою Церкви, у якій молодь зростає поруч із духовними наставниками та відповідальними провідниками.

Центральною подією дня стала Архиєрейська Божественна Літургія у Малій базиліці Зарваницької Матері Божої. Під час проповіді митрополит Теодор звернувся до аніматорів, привітавши їх із завершенням першого навчального модуля. Він наголосив на важливості аніматорського покликання та служіння, яке не обмежується активністю чи організацією заходів, а є відповіддю на довіру Церкви й потребу дітей у доброму християнському супроводі.

Особливо промовистою була думка митрополита про те, що аніматори сьогодні подібні до учнів і друзів Ісуса, які після часу перебування з Учителем розпочинають свою місію. Для учасників ШХА ця місія конкретна: служити дітям і молоді під час літніх катехитичних таборів, парафіяльних ініціатив та інших молодіжних заходів у Тернопільсько-Зборівській архиєпархії. Саме там здобуті знання, досвід командної праці та духовна формація мають перейти у практичне служіння.

У програмі прощі також були спільний обід, активності для учасників та час для неформального спілкування. Окремим приємним моментом стало те, що всі присутні аніматори отримали в подарунок брендові стікерпаки та шеврони Школи християнського аніматора. Крім того, вже з дня на день очікуються аніматорські брендові футболки, у яких учасники ШХА зможуть проводити літні катехитичні табори на своїх парафіях та в різних спільнотах архиєпархії. І такі елементи не є лише зовнішньою атрибутикою: вони допомагають формувати відчуття належності до спільної місії, відповідальності та єдності між аніматорами з різних осередків.

Проща Школи християнського аніматора до Зарваниці засвідчила, що ШХА є середовищем формації молодих християн, готових служити Церкві й людям. Понад 170 аніматорів повернулися з Зарваниці не лише з досвідом спільної події, а з усвідомленням свого покликання: бути поруч із дітьми та молоддю, свідчити віру конкретними вчинками й творити живі християнські спільноти там, куди їх посилає Господь і Церква.

Джерело: tze.org.ua

178

5–26 травня 2026 року в Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася науково-практична конференція «Слово і Церква: досвід розбудови християнської держави в історії України». Подія об’єднала представників Церкви, наукової спільноти, освітніх інституцій, духовенство, семінаристів і громадських діячів для фахової розмови про історичний досвід, духовні засади та сучасні виклики українського державотворення.

Організаторами конференції стали Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ, Марійський духовний центр «Зарваниця», Тернопільська вища духовна семінарія імені Патріарха Йосипа Сліпого, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка та Тернопільський обласний осередок Наукового товариства імені Шевченка.

Робота конференції розпочалася 25 травня зі Святої Літургії у Соборі Зарваницької Матері Божої. Після молитви відбулося офіційне відкриття, яке благословив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський владика Теодор Мартинюк. У своєму вступному слові митрополит наголосив, що Зарваниця поступово стає не лише місцем паломництва, а й простором серйозної духовної та інтелектуальної праці.

«Зарваниця об’єднує всіх нас у цьому духовно-науковому центрі, який покликаний бути місцем духовної й інтелектуальної застанови над нашою історією, але також і над нашим теперішнім життям», – зазначив владика Теодор. Особливий акцент у вітальному слові був поставлений на актуальності теми конференції. Йшлося не лише про історичне осмислення минулого, а й про відповідальність перед сучасністю – особливо в умовах війни, коли питання майбутнього українського суспільства набуває не теоретичного, а життєвого значення.

«Цьогорічна конференція не торкається тільки історії, але покликана до призадуми над сьогоденням», – підкреслив митрополит. За його словами, саме в цей тривожний час, коли Україна переживає біль війни, важливо ставити питання про те, якою українська держава бачить своє майбутнє і на яких духовних підвалинах прагне його будувати.

Під час відкриття конференції було представлено збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції “Митрополит Андрей Шептицький і його епоха: ціннісні та державотвірні духовні орієнтири”. Митрополит Теодор із вдячністю згадав тих, хто працював над виданням збірника, зокрема доцентку Марію Крупу.

Першу сесію конференції модерували професор Мар’яна Лановик, професор Зоряна Лановик та брат Іван Лопушинський. Наукову частину відкрив владика Ігор Ісіченко, архиєпископ-емерит, доктор філологічних наук, професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Його доповідь «Церква і українська держава: від протекціонізму до партнерства» задала важливу рамку для подальшої дискусії: у центрі уваги була не модель підпорядкування чи домінування, а зріле партнерство Церкви і держави в служінні людині та суспільному добру.

Окремий біблійно-богословський вимір теми розкрив о. д-р Іван Січкарик у доповіді «Концепція держави на сторінках Біблії: від теократії до громадянської відповідальности». Цей виступ дозволив побачити, що християнське розуміння держави не може зводитися до зовнішньої релігійної символіки. Йдеться насамперед про відповідальність, справедливість, гідність людини та моральний порядок суспільного життя.

Про участь релігійної спільноти у становленні демократичної Української держави говорив о. Олекса Петрів, кандидат юридичних наук, керівник Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні. У центрі його доповіді була роль Церкви та міжконфесійного середовища в процесах суспільної консолідації, захисту свободи совісті, громадянської зрілості та державної незалежності.

Важливий історико-інтелектуальний акцент прозвучав у виступі о. Юстина Бойка, який представив тему «Митрополит Андрей Шептицький і формування світоглядних орієнтирів В’ячеслава Липинського: аналіз архівної кореспонденції». Через постаті Митрополита Андрея та В’ячеслава Липинського учасники конференції мали змогу ще раз побачити, наскільки глибоко в українській традиції пов’язані питання духовного авторитету, політичної культури, еліти та відповідальності за державу.

У межах першого дня також відбулася презентація діяльності Марійського духовного центру «Зарваниця». Владика Володимир Фірман та о. Василь Куриляк представили соціальне вчення Католицької Церкви, реалізоване у проєктах МДЦ «Зарваниця». Таким чином було показано, як християнські принципи можуть набувати конкретного втілення у соціальному, просвітницькому, духовному й культурному служінні.

Окремою подією стала презентація збірника праць Богословської комісії Наукового товариства імені Шевченка «Українська Греко-Католицька Церква: виміри богослов’я, історії та культури. Том 14». Видання приурочено до вшанування 160-ї річниці від дня народження Митрополита Андрея Шептицького. Наукові праці-дослідження поділено на тематичні розділи, які розкривають діяльність УГКЦ у різні періоди, зокрема під керівництвом Митрополита Андрея, у часи переслідувань, а також у період виходу з підпілля та подальшого розвитку. Збором праць та редакцією збірника займалися голова Богословської комісії НТШ о. д-р Іван Говера та її секретар о. д-р Ігор Драпак під керівництвом відповідального редактора серії дійсного члена НТШ академіка Михайла Андрейчина. Видання збірника здійснило видавництво «Джура».

Другий день конференції, 26 травня, розпочався із молитви, після цього учасники продовжили роботу в межах другої сесії, яка розширила тематичне поле конференції через літературознавчі, мовознавчі, богословські й історико-культурні доповіді.

Професор Володимир Антофійчук виголосив доповідь про проблему політичної і духовної єдності та свободи в давній українській літературі. Назар Федорак представив тему Богородиці в літописній візії києворуського християнського державотворення. Професор Любов Струганець зосередила увагу на українській мові як інструменті національної безпеки – темі, яка в умовах війни звучить особливо виразно, адже мова є не лише засобом комунікації, а й простором пам’яті, ідентичності та державної стійкості.

Анна Палюх звернулася до спадщини Патріарха Йосифа Сліпого, аналізуючи тему Бога, Церкви й народу у християнській Україні. Цю лінію продовжила Ірина Іванкович, яка представила державотворчу візію України в гомілетичній спадщині Патріарха Йосифа. Через ці доповіді постать Патріарха Йосифа постала не лише як символ церковної незламності, а і як мислитель, для якого віра, культура, освіта й державність були складовими одного великого завдання – служіння українському народові.

Літературно-культурний блок конференції доповнили виступи Василя Івашківа про «Проповіді» протоієрея Василя Гречулевича в опрацюванні та інтерпретації Пантелеймона Куліша, о. Богдана Борисенка про Церкву і процес християнського самоусвідомлення харків’ян, а також Ростислава Семківа про духовні домінанти української поезії першої третини ХХ століття.

Завершальним етапом конференції став круглий стіл «Шляхи взаємодії церкви і держави в розбудові християнського суспільства». У ньому взяли участь науковці, представники духовенства, викладачі, громадські діячі та студенти. Цей формат дав змогу перейти від академічних доповідей до ширшого обговорення: якою має бути відповідальна присутність Церкви в суспільстві, як уникати підміни християнських цінностей політичною риторикою, і як водночас не витісняти віру з публічного простору, де формуються рішення, культура та майбутнє держави.

У підсумку конференція «Слово і Церква» показала, що розмова про християнську державу в Україні не є спробою повернення до минулих моделей чи формального поєднання релігії й політики. Йдеться про глибше питання: яким має бути суспільство, що визнає гідність людини, відповідальність влади, силу правди, пам’ять історії та моральний вимір свободи.

Саме тому Зарваниця в ці дні стала місцем не лише наукового обміну, а й чесної розмови про майбутнє. У час війни така розмова має особливу вагу: держава потребує не тільки інституційної сили, а й духовного фундаменту; суспільство – не тільки стратегії виживання, а й бачення того, заради чого воно живе, бореться і будує.

Завершилася конференція підсумковим засіданням, обговоренням перспектив діяльності Богословської комісії ТОО НТШ та спільною молитвою. Як наголосив митрополит Теодор на початку роботи, провідником цих роздумів є Боже Слово, а сама конференція поєднує два виміри – духовний і світський. Саме в цьому поєднанні й відкривається простір для відповідального осмислення української історії, сучасності та майбутнього.

Джерело: tze.org.ua

119

23 травня 2026 року в Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася ІХ Всеукраїнська проща Марійських та Вівтарних дружин. Цьогорічна подія була приурочена до 25-річчя проголошення блаженними новомучеників Української Греко-Католицької Церкви святим Папою Іваном Павлом II. Паломництво зібрало дітей, молодь, священників, катехитів, аніматорів та численних прочан з різних куточків України.

Проща розпочалася з реєстрації учасників та особистої молитви в каплиці над джерелом. Прочани мали можливість піднести свої благання за Україну, наших захисників, мир, родини та перемогу добра. Промовистим виявом духовної підтримки стало написання листів і побажань для українських воїнів — як знак вдячності, молитовної єдності та солідарності з тими, хто сьогодні мужньо виборює волю нашої держави.

Важливою частиною паломництва стала спільна вервиця за мир в Україні в Малій базиліці Зарваницької Матері Божої. У молитві єдналися наміри за українських військових, дітей, які постраждали від війни, українські родини та перемогу правди і добра. Духовним дороговказом для учасників став приклад блаженних новомучеників УГКЦ, які навіть у часи жорстоких переслідувань залишилися вірними Христові та своїй Церкві.

Після молитви учасники урочистою ходою вирушили назустріч владикам — архиєпископу і митрополиту Тернопільсько-Зборівському Теодору Мартинюку та єпископу-помічнику Володимиру Фірману. Зустріч із архипастирями стала свідченням єдності Церкви та молодих сердець, відкритих для служіння Богові й ближнім.

Центральною подією прощі стала Архиєрейська Божественна Літургія, під час якої учасники спільно молилися, дякуючи Богові за дар віри та просячи сил залишатися вірними в щоденному житті. Особливо зворушливим моментом стало урочисте прийняття нових членів до спільнот Марійської та Вівтарної дружин, які висловили готовність служити біля Господнього престолу та зростати під покровом Пресвятої Богородиці.

Після Літургії прочани розділили спільну обідню трапезу, поспілкувалися й відчули атмосферу великої християнської родини. День продовжився у радісному дусі під час програми «Прославляю Бога в радості», яка об’єднала молодь у танцях, співах та щирих веселощах, що народжуються там, де присутній Господь.

Змістовною частиною програми стали катехизація та тематична вікторина, які провели отці Ігор Драпак та Василь Брона. Молодь отримала нагоду глибше замислитися над силою молитви на вервиці, духовною спадщиною новомучеників УГКЦ та важливістю живої віри в повсякденному житті. Знаковим моментом став спільний флешмоб, який символізував єдність, любов і силу спільнотної молитви.

Незабутні враження подарував виступ оркестру семінаристів Львівської духовної семінарії Святого Духа. Через музику, молитву та живе свідчення молодь змогла відчути красу служіння Богові й ближнім. Цей виступ став не лише мистецьким дарунком, а й нагодою глибше замислитися над власним покликанням.

Окрему увагу під час паломництва було приділено темі покликання. Через пастирське слово священників, спілкування із семінаристами та атмосферу спільної молитви учасники мали можливість поміркувати над тим, чого Господь чекає від кожного з них. Для когось цей день став підтвердженням наміру активного служіння в Церкві, для когось — запрошенням до глибшої молитви, а для когось, можливо, — тихим голосом Господа до священничого, богопосвяченого чи християнського сімейного життя.

На завершення прочани взяли участь у Молебні до Пресвятої Богородиці, довіряючи Їй Україну, свої родини, служіння, навчання та особисті наміри. Зворушливим духовним дарунком стали вервиці, які учасники отримали з рук владик. Цей молитовний символ став не лише пам’яткою про прощу, а й заохоченням до щоденної ревної молитви — особливо за мир в Україні, наших захисників та особисте духовне зростання.

Радісним акордом дня став традиційний сюрприз від Марії, який залишив у серцях дітей та молоді тепло, вдячність і світлі спогади про спільно пережитий час.

ІХ Всеукраїнська проща Марійських та Вівтарних дружин у Зарваниці стала днем глибокої молитви, духовного оновлення, християнської радості та роздумів над покликанням. Нехай приклад блаженних новомучеників УГКЦ надихає молодь мужньо свідчити свою віру, а Пресвята Богородиця провадить кожного дорогою миру, любові та вірності Богові.

Джерело: tze.org.ua

95