4 жовтня 2026 року, з благословення архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Кир Теодора Мартинюка, у Марійському духовному центрі “Зарваниця” відбулася V професійна проща працівників енергетичної галузі Тернопільської, Львівської та Хмельницької областей.

Професійне паломництво стало нагодою для спільної молитви, духовного відновлення та подяки Богові за працю людей, від яких значною мірою залежить стабільність і життєдіяльність українських громад, особливо в умовах війни. Центральною подією прощі стала Божественна Літургія, яку очолив єпископ-емерит Василій Семенюк у співслужінні з отцем-митратом Дмитром Квичем, настоятелем Малої базиліки Зарваницької Матері Божої.

У духовному слові отець Дмитро наголосив на важливості спільної молитви та професійного паломництва, а також висловив вдячність працівникам енергетичної галузі за їхнє служіння людям.

Ваша робота завжди була і є складною та важливою. У воєнний час ви працюєте цілодобово, попри складні погодні умови, попри обстріли, працюєте, щоб українці вдома мали світло та тепло. Ви є серед тих, хто своєю увагою та сумлінною працею забезпечує майбутню перемогу України», – наголосив о. Дмитро.

Під час прощі паломники мали можливість приступити до Святих Таїнств Покаяння та Євхаристії, взяти участь у чині водосвяття, молилися Панахиду за померлих, а також пройшли Хресною дорогою, молячись за захисників України та перемогу нашої держави.

Особливим моментом стала спільна молитва в українському Єрусалимі. Біля чудотворного образу Зарваницької Матері Божої прочани просили Божого благословення для своїх родин, колег, професійної праці та всієї України.

У V професійній прощі взяли участь виконувач обов’язків генерального директора ВАТ «Тернопільобленерго» Володимир Гумен, представники «Луганськобленерго», а також працівники енергетичної галузі Тернопільщини, Львівщини та Хмельниччини.

Професійні прощі у Зарваниці є особливою можливістю поєднати віру і працю, професійну відповідальність і молитву, служіння людям та служіння Богові. Для енергетиків ця молитва має особливе значення, адже їхня щоденна праця сьогодні є також важливим служінням українському суспільству та стійкості держави.

3 жовтня у Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася проща, приурочена до Дня катехита та початку нового катехитичного року. У ній взяли участь близько 100 катехитів, а також духовенство з вісімнадцяти деканатів архиєпархії.

Початком прощі стала Архиєрейська Божественна Літургія на подіумі Марійського духовного центру, яку очолив Архиєпископ Василій (Семенюк). Після Літургії катехити зібралися в конференц-залі науково-просвітницького центру санктуарію. Урочисту частину відкрив голова Катехитичної комісії архиєпархії о. Олексій Боднарчук. З вітальним словом до учасників звернувся Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор. У своєму виступі Владика приділив особливу увагу парафіяльній катехизації та місії катехита в житті Церкви.

«Катехит ніколи не діє від свого імені, але від імені Церкви. Парафія є найвластивішим місцем катехизації. Необхідно спільно творити парафіяльні катехитичні школи — той куточок, де відбуватиметься парафіяльна катехиза», — наголосив Митрополит Теодор.

Владика також навів слова Митрополита Андрея Шептицького, який особливо підкреслював відповідальність священника за катехитичне служіння в парафії:

«Священник, який би на своїй парафії занедбав катехизу, то такий священник підлягає найважчому покаранню. І несе велику відповідальність перед Богом».

Важливою частиною зустрічі стало відзначення Митрополитом найактивніших катехитів та вручення канонічних місій на катехитичне служіння представникам вісімнадцяти деканатів архиєпархії. Це було водночас знаком вдячності, доручення та підтвердження їхнього служіння у сфері катехизації.

Далі учасники прощі працювали в п’яти групах. Катехити та душпастирі ділилися власним досвідом і роздумували над покликанням до катехитичного служіння за чотирма основними напрямками: зародження покликання, перешкоди в розвитку та служінні катехита, чинники, які допомагають розвивати покликання, та плоди служіння.

Наостанок представники кожної групи презентували напрацювання: думки, досвід і висновки, що виникли під час спільного обговорення.

Проща в Зарваниці стала нагодою для катехитів Тернопільсько-Зборівської архиєпархії спільно помолитися, зустрітися, поділитися досвідом і ще раз усвідомити важливість свого служіння в житті парафії та Церкви.

Пресслужба МДЦ «Зарваниця»

Із 22 до 25 вересня 2026 року в санктуарії Остробрамської Божої Матері у Вільнюсі (Литва) тривала щорічна міжнародна зустріч ректорів «Європейської Марійської мережі» (The European Marian Network). До цієї мережі духовних центрів входять 22 святі місця з різних країн Європи, серед них Люрд (Франція), Фатіма (Португалія), Лорето (Італія), Волсінгем (Англія), Альтьоттінг (Німеччина), Сарагоса (Іспанія) та інші.

З благословення архиєпископа і митрополита Теодора Мартинюка Марійський духовний центр «Зарваниця», а в нинішній драматичний час кровопролитної війни — також усю нашу державу, представляли о. д-р Іван Січкарик, референт зовнішніх зв’язків Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії, о. Ігор Засійбіда, адміністратор навчально-просвітницького центру МДЦ «Зарваниця», та п. Богдан Буртак, мирянин і меценат.

Ректор санктуарію Остробрамської Божої Матері монсеньйор Кестутіс Латожа (mons. Kęstutis Latoža) на початку зустрічі розповів про історію святині, а також про духовну та соціальну діяльність цього святого місця.

Під час представлення кожного духовного центру ректори подали у своїх звітах аналіз діяльності Марійських святинь за 2026 рік. Спільно учасники опрацювали нові напрями подальшої роботи, покликані покращити душпастирську опіку паломників, які приходять до святих місць.

Іншою головною темою, яка звучала постійно, було питання припинення війни та досягнення справедливого миру в Україні. В усіх Марійських духовних центрах щодня моляться за мир у нашій державі, а кожен санктуарій прийняв і далі приймає біженців з України та надає різнобічну гуманітарну і соціальну допомогу. Звертаючись до всіх делегацій, о. Іван сказав слово правди про сьогоднішню Україну, а також пояснив, як кожен санктуарій своєю чергою може допомогти нашому народові.

Монсеньйор Кестутіс поділився свідченням про те, що литовці моляться за український народ, солідарні з ним та матеріально підтримують чимало важливих ініціатив. Як у Вільнюсі, так і в інших містах Литви на будинках вивішені українські синьо-жовті прапори.

Делегати взяли участь у Святій Месі, яку в архикатедральному соборі Вільнюса очолив архиєпископ-митрополит Ґінтарас Ґрушас (Gintaras Grušas). У проповіді він наголосив на важливості ділитися спільними дарами, щоб попри нові глобальні виклики залишатися правдивими носіями Христової правди. Саме це здатне наближати мир як в Україні, так і в інших країнах світу.

Також учасники зустрічі відвідали хоспіс блаженного отця Міхала Сопочка, заснований сестрами Згромадження Сестер Ісуса Милосердного. Вони змогли побачити, як саме заклад надає професійну медичну, психологічну та духовну допомогу онкологічним та іншим невиліковно хворим пацієнтам.

Делегація з України висловила подяку всім учасникам за надзвичайно важливу підтримку нашої держави, прояв братерської християнської любові та людської солідарності. Було подано також звіт про те, як Марійський духовний центр «Зарваниця» бере активну участь у наданні прихистку й допомоги людям, які через обставини війни втратили все і фактично змушені розпочинати життя спочатку.

Наступна зустріч представників Марійських духовних центрів Європи відбудеться 2027 року у Волсінгемі (Англія) — у санктуарії Матері Божої Волсінгемської, де зберігається чудотворна статуя Богородиці.

Довідка. Санктуарій Остробрамської Божої Матері у Вільнюсі (Литва) — відоме римо-католицьке місце паломництва, де зберігається чудотворна Остробрамська ікона Божої Матері (Матері Милосердя), розташована над історичною міською брамою (Остра брама). Це одна з важливих Марійських святинь у Литві, Польщі та всій Східній Європі, шанована як католиками, так і православними.

пресслужба МДЦ «Зарваниця»

9–11 вересня в Зарваниці відбулися реколекції для священничих подружніх пар, у яких взяли участь понад 20 родин. Упродовж трьох днів спільної молитви та духовних наук учасники зосереджувалися на особистому духовному житті священника і добродійки, їхніх стосунках із Богом та відповідальності за збереження живої віри у подружжі й служінні.

Реколекції провадив о. д-р Ігор Бойко — доктор морального богослов’я, викладач Українського католицького університету, директор Шпиталю імені митрополита Андрея Шептицького та багаторічний ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа.

У центрі реколекційних наук було питання особистого перебування з Богом. Отець Ігор запропонував учасникам подивитися на власне священниче і подружнє життя не лише крізь призму щоденних обов’язків, а передусім через особистий досвід Божої присутності: що сьогодні Бог говорить про мене, моє служіння і мою сім’ю та що заважає мені перебувати в Ньому.

Однією з біблійних основ наук стали слова Христа з Євангелія від Івана про перебування в Його любові та образ виноградної лози: «Хто перебуває в мені, а я в ньому, той плід приносить щедро» (Ів. 15, 5). Ішлося, зокрема, про небезпеку духовного життя, яке поступово зводиться лише до зовнішньої діяльності, та про потребу постійно повертатися до джерела свого покликання.

Окрему увагу реколектант звернув на біблійний образ із 37-го розділу Книги пророка Єзекиїла — видіння долини сухих кісток. Ця тема стала нагодою поговорити про духовну втому, самодостатність і спроби покладатися лише на власні сили. Натомість дія Божого Духа здатна відновити те, що людина вже вважає втраченим або безплідним. У цьому контексті учасники роздумували також над досвідом молитви, яка не завжди отримує відповідь тоді й так, як цього очікує людина, але саме через це може ставати місцем зростання довіри та віри.

Щодня учасники разом звершували богослужіння Часослова та Божественну Літургію. Важливою частиною реколекцій був також час поза науками: спілкування подруж, знайомство, обмін досвідом і можливість побути разом поза звичним ритмом щоденного служіння. Кожен спільний день завершували українською піснею, до якої долучалися всі учасники.

Реколекції стали простором, у якому священники та добродійки могли, відсторонившись від щоденних парафіяльних обов’язків, зосередитися на власному духовному житті, подружжі та на тому, з чого починається і черпає сили їхнє служіння, — на особистих стосунках із Богом.

джерело: tze.org.ua