9–11 вересня в Зарваниці відбулися реколекції для священничих подружніх пар, у яких взяли участь понад 20 родин. Упродовж трьох днів спільної молитви та духовних наук учасники зосереджувалися на особистому духовному житті священника і добродійки, їхніх стосунках із Богом та відповідальності за збереження живої віри у подружжі й служінні.
Реколекції провадив о. д-р Ігор Бойко — доктор морального богослов’я, викладач Українського католицького університету, директор Шпиталю імені митрополита Андрея Шептицького та багаторічний ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа.
У центрі реколекційних наук було питання особистого перебування з Богом. Отець Ігор запропонував учасникам подивитися на власне священниче і подружнє життя не лише крізь призму щоденних обов’язків, а передусім через особистий досвід Божої присутності: що сьогодні Бог говорить про мене, моє служіння і мою сім’ю та що заважає мені перебувати в Ньому.
Однією з біблійних основ наук стали слова Христа з Євангелія від Івана про перебування в Його любові та образ виноградної лози: «Хто перебуває в мені, а я в ньому, той плід приносить щедро» (Ів. 15, 5). Ішлося, зокрема, про небезпеку духовного життя, яке поступово зводиться лише до зовнішньої діяльності, та про потребу постійно повертатися до джерела свого покликання.
Окрему увагу реколектант звернув на біблійний образ із 37-го розділу Книги пророка Єзекиїла — видіння долини сухих кісток. Ця тема стала нагодою поговорити про духовну втому, самодостатність і спроби покладатися лише на власні сили. Натомість дія Божого Духа здатна відновити те, що людина вже вважає втраченим або безплідним. У цьому контексті учасники роздумували також над досвідом молитви, яка не завжди отримує відповідь тоді й так, як цього очікує людина, але саме через це може ставати місцем зростання довіри та віри.
Щодня учасники разом звершували богослужіння Часослова та Божественну Літургію. Важливою частиною реколекцій був також час поза науками: спілкування подруж, знайомство, обмін досвідом і можливість побути разом поза звичним ритмом щоденного служіння. Кожен спільний день завершували українською піснею, до якої долучалися всі учасники.
Реколекції стали простором, у якому священники та добродійки могли, відсторонившись від щоденних парафіяльних обов’язків, зосередитися на власному духовному житті, подружжі та на тому, з чого починається і черпає сили їхнє служіння, — на особистих стосунках із Богом.
джерело: tze.org.ua