5–26 травня 2026 року в Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася науково-практична конференція «Слово і Церква: досвід розбудови християнської держави в історії України». Подія об’єднала представників Церкви, наукової спільноти, освітніх інституцій, духовенство, семінаристів і громадських діячів для фахової розмови про історичний досвід, духовні засади та сучасні виклики українського державотворення.
Організаторами конференції стали Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ, Марійський духовний центр «Зарваниця», Тернопільська вища духовна семінарія імені Патріарха Йосипа Сліпого, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка та Тернопільський обласний осередок Наукового товариства імені Шевченка.
Робота конференції розпочалася 25 травня зі Святої Літургії у Соборі Зарваницької Матері Божої. Після молитви відбулося офіційне відкриття, яке благословив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський владика Теодор Мартинюк. У своєму вступному слові митрополит наголосив, що Зарваниця поступово стає не лише місцем паломництва, а й простором серйозної духовної та інтелектуальної праці.
«Зарваниця об’єднує всіх нас у цьому духовно-науковому центрі, який покликаний бути місцем духовної й інтелектуальної застанови над нашою історією, але також і над нашим теперішнім життям», – зазначив владика Теодор. Особливий акцент у вітальному слові був поставлений на актуальності теми конференції. Йшлося не лише про історичне осмислення минулого, а й про відповідальність перед сучасністю – особливо в умовах війни, коли питання майбутнього українського суспільства набуває не теоретичного, а життєвого значення.
«Цьогорічна конференція не торкається тільки історії, але покликана до призадуми над сьогоденням», – підкреслив митрополит. За його словами, саме в цей тривожний час, коли Україна переживає біль війни, важливо ставити питання про те, якою українська держава бачить своє майбутнє і на яких духовних підвалинах прагне його будувати.
Першу сесію конференції модерували професор Мар’яна Лановик, професор Зоряна Лановик та брат Іван Лопушинський. Наукову частину відкрив владика Ігор Ісіченко, архиєпископ-емерит, доктор філологічних наук, професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Його доповідь «Церква і українська держава: від протекціонізму до партнерства» задала важливу рамку для подальшої дискусії: у центрі уваги була не модель підпорядкування чи домінування, а зріле партнерство Церкви і держави в служінні людині та суспільному добру.
Окремий біблійно-богословський вимір теми розкрив о. д-р Іван Січкарик у доповіді «Концепція держави на сторінках Біблії: від теократії до громадянської відповідальности». Цей виступ дозволив побачити, що християнське розуміння держави не може зводитися до зовнішньої релігійної символіки. Йдеться насамперед про відповідальність, справедливість, гідність людини та моральний порядок суспільного життя.
Про участь релігійної спільноти у становленні демократичної Української держави говорив о. Олекса Петрів, кандидат юридичних наук, керівник Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні. У центрі його доповіді була роль Церкви та міжконфесійного середовища в процесах суспільної консолідації, захисту свободи совісті, громадянської зрілості та державної незалежності.
Важливий історико-інтелектуальний акцент прозвучав у виступі о. Юстина Бойка, який представив тему «Митрополит Андрей Шептицький і формування світоглядних орієнтирів В’ячеслава Липинського: аналіз архівної кореспонденції». Через постаті Митрополита Андрея та В’ячеслава Липинського учасники конференції мали змогу ще раз побачити, наскільки глибоко в українській традиції пов’язані питання духовного авторитету, політичної культури, еліти та відповідальності за державу.
У межах першого дня також відбулася презентація діяльності Марійського духовного центру «Зарваниця». Владика Володимир Фірман та о. Василь Куриляк представили соціальне вчення Католицької Церкви, реалізоване у проєктах МДЦ «Зарваниця». Таким чином було показано, як християнські принципи можуть набувати конкретного втілення у соціальному, просвітницькому, духовному й культурному служінні.
Окремою подією стала презентація збірника праць Богословської комісії Наукового товариства імені Шевченка «Українська Греко-Католицька Церква: виміри богослов’я, історії та культури. Том 14». У вступному слові митрополит Теодор із вдячністю згадав тих, хто працював над виданням збірника, зокрема професорку Марію Крупу, професорок Мар’яну та Зоряну Лановик, а також видавництво «Підручники і посібники».
Другий день конференції, 26 травня, розпочався із молитви, після цього учасники продовжили роботу в межах другої сесії, яка розширила тематичне поле конференції через літературознавчі, мовознавчі, богословські й історико-культурні доповіді.
Професор Володимир Антофійчук виголосив доповідь про проблему політичної і духовної єдності та свободи в давній українській літературі. Назар Федорак представив тему Богородиці в літописній візії києворуського християнського державотворення. Професор Любов Струганець зосередила увагу на українській мові як інструменті національної безпеки – темі, яка в умовах війни звучить особливо виразно, адже мова є не лише засобом комунікації, а й простором пам’яті, ідентичності та державної стійкості.
Анна Палюх звернулася до спадщини Патріарха Йосифа Сліпого, аналізуючи тему Бога, Церкви й народу у християнській Україні. Цю лінію продовжила Ірина Іванкович, яка представила державотворчу візію України в гомілетичній спадщині Патріарха Йосифа. Через ці доповіді постать Патріарха Йосифа постала не лише як символ церковної незламності, а і як мислитель, для якого віра, культура, освіта й державність були складовими одного великого завдання – служіння українському народові.
Літературно-культурний блок конференції доповнили виступи Василя Івашківа про «Проповіді» протоієрея Василя Гречулевича в опрацюванні та інтерпретації Пантелеймона Куліша, о. Богдана Борисенка про Церкву і процес християнського самоусвідомлення харків’ян, а також Ростислава Семківа про духовні домінанти української поезії першої третини ХХ століття.
Завершальним етапом конференції став круглий стіл «Шляхи взаємодії церкви і держави в розбудові християнського суспільства». У ньому взяли участь науковці, представники духовенства, викладачі, громадські діячі та студенти. Цей формат дав змогу перейти від академічних доповідей до ширшого обговорення: якою має бути відповідальна присутність Церкви в суспільстві, як уникати підміни християнських цінностей політичною риторикою, і як водночас не витісняти віру з публічного простору, де формуються рішення, культура та майбутнє держави.
У підсумку конференція «Слово і Церква» показала, що розмова про християнську державу в Україні не є спробою повернення до минулих моделей чи формального поєднання релігії й політики. Йдеться про глибше питання: яким має бути суспільство, що визнає гідність людини, відповідальність влади, силу правди, пам’ять історії та моральний вимір свободи.
Саме тому Зарваниця в ці дні стала місцем не лише наукового обміну, а й чесної розмови про майбутнє. У час війни така розмова має особливу вагу: держава потребує не тільки інституційної сили, а й духовного фундаменту; суспільство – не тільки стратегії виживання, а й бачення того, заради чого воно живе, бореться і будує.
Завершилася конференція підсумковим засіданням, обговоренням перспектив діяльності Богословської комісії ТОО НТШ та спільною молитвою. Як наголосив митрополит Теодор на початку роботи, провідником цих роздумів є Боже Слово, а сама конференція поєднує два виміри – духовний і світський. Саме в цьому поєднанні й відкривається простір для відповідального осмислення української історії, сучасності та майбутнього.
Джерело: tze.org.ua