У Зарваниці, 22 червня 2025 року, Марійський духовний центр об’єднав близько двох тисяч людей на зворушливій прощі родин загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців, що відбулася під назвою «Надія, яка не згасає — надія в Бозі». Прощу було організовано з благословення архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Теодора Мартинюка, з ініціативи КУТОР “Ветеранський простір” за підтримки Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ, Тернопільської обласної державної адміністрації та організації і підтримки Марійського духовного центру Зарваниця з організаційним супроводом Управління з питань ветеранської політики Тернопільської ОВА. Ця подія зібрала матерів, батьків, дружин та дітей з Тернопільщини та сусідніх областей.
Незважаючи на невимовний біль втрати, цих людей об’єднала тиха, але непохитна надія — на зустріч, на сенс, на життя, що триває попри все. Програма прощі була насиченою: Хресна Дорога, Архиєрейська Божественна Літургія, водосвяття, панахида, молитва Надії та особисте спілкування.
Богослужіння очолив архієпископ-емерит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій Семенюк. У своєму слові він звернувся до присутніх зі словами глибокої підтримки: «Немає більшої любові, ніж віддати життя за свого ближнього, за свій народ. Вони віддали найцінніше за Україну. Ми сумуємо, але й пам’ятаємо, що смерть — це лише перехід… перехід у вічність, де немає болю, але є пам’ять, яка живе в кожному з нас». Владика також наголосив, що Церква завжди поруч з тими, хто несе біль втрати: “Ми молимося разом з вами, а ваша жертва – це святе свідчення вірності Богові та Україні“.
Окрім молитовних заходів, у рамках прощі відбулася нарада фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб, які працюють у громадах області. Голова Комісії у справах родини і мирян Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Ганна Зварич привітала фахівців, зазначивши: «Зарваниця — це місце натхнення, де можна черпати віру і сили, щоб обнадіювати інших». Під час зустрічі обговорювалися напрямки співпраці, Програма зцілення ран війни та можливості участі у ретритах для родин військових.
Військовий капелан і співорганізатор прощі о. Микола Квич підкреслив, що проща стала “не лише актом духовного єднання, а й потужним свідченням того, що біль втрати не ізолює, а об’єднує людей. У молитві, сльозах і мовчанні відчувалася глибока солідарність, надія на зустріч та віра в перемогу – не лише військову, а й людську: перемогу світла над темрявою, надії над розпачем“.
Отець Дмитро Телев’як, відповідальний за «Простір Надії» — Центр душпастирської опіки родин, чиї рідні зникли безвісти. учасник прощі, наголосив на глибокому сенсі події: “Це – місце і час, де родини можуть принести Богові свій біль, свою тривогу і надію. Тут, дивлячись одне на одного, люди бачать, що не самі в своєму горі. Ця спільність дає силу й підтримку. Це молитва з серця, яке болить, але не здається“.
«Надія, яка не згасає — надія в Бозі». Ці слова стали лейтмотивом прощі. Усіх об’єднало горе втрати, але водночас і непохитна віра в силу молитви та вічне життя. Зарваниця — місце, де лунають тисячі прохань та молитов, і віра в те, що спільне бажання буде вислухане Богородицею, залишається незмінною.
