Свята Земля була і залишається в центрі уваги паломників з усього світу. Це місце дарує відчуття, які не зрівняють ні з чим, відчуття Божої присутності. Ступаючи стежками, якими ходив Ісус, впізнаєш відомі з Євангелія місця, де Христос творив чуда, проповідував, а також, де страждав, помер та воскрес.
Саме з цією метою у Марійському духовному центрі Зарваниця збудували унікальну споруду «Український Єрусалим».
До комплексу споруд входять: Гріб Господній, Голгофа, Сходи покаяння (святі сходи), Гетсиманський сад (Гетсиманія, оливковий сад), купіль Витезда, Вежа Давида, Левові ворота (ворота святого Стефана), Камінь Помазання.
1. Гріб Господній
Головна святиня християнського світу, гробниця в скелі. В цій гробниці, відповідно до Євангелія, був похований Ісус Христос після розп’яття й на третій день воскрес. Гробниця є головним вівтарем Храму Воскресіння Христового в Єрусалимі.
Гробниця знаходилась за міськими стінами, на північний-захід від Єрусалиму, недалеко від гори Голгофи. На початку IV століття на цьому місці було зведено Кувуклію (грец. Κουβούκλιον — «спокій, опочивальня»), тобто каплицю, яка є розміщена в Храмі Гробу Господнього (інша назва Храм Воскресіння Христового).
Про гріб говорять всі євангелисти: Мт 27,60-28,8; Мр 15,46-16,8; Лк 23,53-24,24; Ів 19,41-20,11. Він належав Йосифу Ариматейському, знаходився в саду неподалік від Голгофи й був новим, тобто, в ньому ще нікого не було поховано.
2. Голгофа
Гора (пагорб), на якій було розіп’ято Ісуса Христа. За описами, це місце знаходиться поблизу Єрусалиму.
Голгофа згадується у всіх чотирьох канонічних Євангеліях:
«Прибушви на місце, що зветься Голгота, тобто сказати «Череп-місце», дали йому випити вина…» (Мт 27,33-34).
«І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце» (Мр 15,22).
«І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли…» (Лк 23,33).
«І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота» (Ів 19,17).
В Новому Заповіті вказано, що Голгофа знаходилася неподалік від Єрусалиму (Ів 19,20) за стінами міста (Євреям 13,12). Згідно з єврейськими звичаями, страчених ховали неподалік від місця страти, тому пагорб, що знаходиться біля Гробу Господнього, з великою ймовірністю можна вважати місцем розп’яття Христа.
3. Сходи покаяння (святі сходи)
Мармурові сходи (лат. Scala Santa) були привезені святою Оленою у 326 році з Єрусалиму з палацу Понтія Пилата до Риму. По цих 28 сходинах піднімався на суд Ісус Христос. Перша письмова згадка про Scala Santa дійшла до нас з середини IX століття з «Liber Pontificalis» папи Сергія II.
У Середні віки сходи називалися Scala Pilati («сходи Пилата»). При перебудові Латеранського палацу в 1589 році папою Сикстом V сходи були встановлені в особистій папській каплиці Сан-Лоренцо, розташованої поруч з Базилікою Сан-Джованні в Латерано.
Усі 28 щаблів сходів закриті дерев’яними дошками. Через особливу святість даної реліквії Страстей Христових віруючі піднімаються по ній тільки на колінах, читаючи молитви на кожній сходинці.
У тих місцях, де на сходах залишилися сліди крові Христа, який піднімався після бичування, зроблені спеціальні скляні віконця. У підніжжя сходів встановлено скульптури роботи митця Джакометті: «Поцілунок Юди» і «Суд Пилата».
Сходи є святинею християнського світу і входять до числа об’єктів відвідуваних паломниками в ювілейний рік з метою отримання відпущення гріхів. У 2007 році була проведена реставрація сходів, в тому числі були розчищені від кіптяви свічок фрески художника Балдассаре Кроче, що прикрашають склепіння сходів.
4. Гетсиманський сад (Гетсиманія, оливковий сад)
Сад, розташований у нижній частині Оливкової гори біля потоку Кедрон на схід від центру Старого міста в Єрусалимі. Тут і досі ростуть багатовікові потомки оливних дерев часів Спасителя.
Слово «гетсиманія» з єврейської перекладається як «місце, де чавлять оливи». Це місце вже самою своєю назвою передає внутрішній драматизм цих переживань Ісуса, коли Він неначе по краплині вичавлює із Себе природну святість Свого Божества, щоби, прийнявши навзамін повноту людського гріха, приреченого до смерті на хресті, могти сказати у Свої останні хвилини: «Мій Боже, чому Ти покинув мене?».
У християнській традиції Гетсиманський сад вшановується як одне з місць Страстей Христових і тому відвідується прочанами.
Починаючи від 1681 року Гетсиманський сад перебував під опікою монахів францисканців.
Відомо, що на місці моління Ісуса в IV столітті було збудовано церкву, пізніше зруйновану. Однак, у середині XII століття церкву було відновлено.
Сьогодні на цьому місці знаходиться Церква Всіх Націй або ж Страстей Господніх у Гетсиманії, яка була збудована відразу по закінченні Першої світової війни в надії, що лихоліття воєнного часу більше ніколи не повторяться у жодному куточку планети.
5. Купіль Витезда
Це є дві водойми (басейни), викопані в руслі річки Бейт-Зейта в Єрусалимі, частина комплексу видовбана в скельній породі. В Біблії згадується як місце, де Ісус Христос зцілив розслабленого (Ів 5,2-15).
Витезда з грецької Βηθεσδά означає «дім милосердя», а з єврейської перекладається як «овеча купіль», або «овечі басейни». Купіль мала дві водойми та п’ять притворів. У IV ст. тут була збудована «церква Розслабленого». Її ще називали як «Овеча купіль», тому що в давнину тут здійснювали ритуальне омивання овець, яких приносили для жертви у Єрусалимському храмі.
Неподалік тут знаходиться храм святої і праведної Анни, який був збудований на місці, де раніше стояла будівля дому свв. Йоакима і Анни. Саме в ньому близько двох тисяч років тому, очевидно, народилася Пречиста Діва Марія.
«Овеча купіль» разом з базилікою святої Анни сприймалась паломниками давніх-давен немов один комплекс.
За Євангелієм від Івана (Ів. 5,1-16), вода з купелі вважалася чудодійною коли «ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, – хоч яка б там була його хвороба».
6. Вежа Давида
Давня цитадель (окрема фортифікаційна споруда), розташована недалеко від яффський воріт біля входу в Старе місто в Єрусалимі. Фортеця була побудована в II столітті до Хр. для оборони Старого міста і зміцнення стратегічно слабких об’єктів, а потім зруйнована і перебудована послідовно різними завойовниками Єрусалиму. У фортеці були виявлені важливі археологічні знахідки, вік яких становить 2700 років.
Вежа Давида є популярним місцем для проведення міських заходів, ярмарків народних ремесел, концертів і т.д. Свою назву Вежа Давида отримала від візантійських християн, які вважали, що в цьому місці був палац царя Давида.
У II столітті до Хр. Старе місто Єрусалим розрісся до так званого «Західного пагорба». Цей 773-метровий виступ, який включає в себе сучасні вірменські та єврейські квартали, а також гору Сіон, з усіх боків, за винятком його північно-західної частини, був обмежений низькою долиною. Після завершення періоду правління царя Давида і його сина, царя Соломона, які почали будівництво укріплень, цар Єзекія, можливо, був першим, хто приділяв особливу увагу зміцненню цієї території. Сторіччя по тому Хасмонейскі царі оточили її високими сторожовими вежами і значною стіною, яку історик Йосиф Флавій (I століття по Хр.) назвав «Першою стіною».
Ірод, який прийшов до влади після падіння династії Хасмонеїв, додав до укріплень три масивні вежі. Він побудував їх у вразливій північно-західній частині Західного пагорба, де в даний час знаходиться Вежа Давида. Його метою було не тільки захистити місто, але і захистити свій палац, який був розташований на горі Сіон. З трьох веж тільки «Фасаїл» збереглася до сьогоднішніх днів.
Після зруйнування Єрусалима римлянами в 70 р. по Хр., вежа Давида служила казармою для римських воїнів. Коли в IV столітті Римська імперія прийняла християнство як офіційну релігію, в цитаделі влаштувалася громада монахів. Після завоювання Єрусалиму арабами в 638 році нові мусульманські правителі відремонтували цитадель.
Сьогодні в цій вежі знаходиться музей Історії Єрусалиму. З вершини вежі відкривається чудова панорама Старого міста і нового Єрусалиму.
7. Левові ворота (ворота святого Стефана)
Одні з восьми воріт стіни Старого міста Єрусалима, побудовані у 1538 році Сулейманом Пишним, у часи створення оборонної стіни навколо міста. Ворота відкривають дорогу із сходу міста у мусульманський район Старого міста Єрусалиму.
За часів Сулеймана Пишного ворота пробували назвати «Bab el-Ghor» – «Долина Йордану», проте ця назва не прижилася. Свою назву ворота отримали від барельєфів на зовнішній стороні воріт, що зображають леопардів, які просто сприйняли за левів. Леопарди були геральдичним знаком мамелюцького султана Байбара. Інша назва воріт – Ворота Стефана, походить від історії Святого первомученика Стефана, де припускається місце його каменування. Хрестоносці називали ворота на цьому місці – Ворота Йосафата.
Дорога, що проходить через Левові ворота у місто через сотню метрів виходить на Via Dolorosa – шлях Хресної дороги Ісуса Христа. При початковій конструкції воріт, не можна було пройти прямо через ворота, а обходити перегородку з лівої сторони, де сьогодні видніється арка. Подібну конструкцію воріт зберегли Сіонські ворота. В Левових воротах перегородку зруйнували для покращення руху. Через Левові ворота у стіні з міста простягається вигляд на Оливну гору, а з правої сторони при вході у місто знаходиться Базиліка святої Анни та Витезда. Під час Шестиденної війни через ці ворота армія Ізраїлю проникла у Старе місто.
8. Камінь Помазання
При вході до Храму Гробу Господнього знаходиться камінь Помазання – видовжена низька плита, облицьована мармуром. На цю брилу поклали тіло Ісуса, зняте з хреста, для змащення його, за юдейським звичаєм, ароматичними оліями перед похованням і тут же загорнули його в плащаницю. Йосиф Ариматейський та Нікодим здійснили це приготування і поховання.
Євангелист Іван про це говорить: «Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим… удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса… і забрав Ісусове тіло. А надійшов і Нікодим… та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм» (Ів 19,38-40).
Над каменем помазання горить 8 лампад, по числу християнських конфесій представлених у Храмі: православних греків, католиків, вірменів, маронітів, коптів, сирійців, ефіопів і грузин. Зліва від каменя помазання на кам’яній підлозі зроблене мармурове коло – місце, на якому стояла Богородиця, коли помазували тіло Христа.
Камінь Помазання є місцем 13-ої стації Хресної Дороги.
Актуальні новини Марійського духовного центру Зарваниця читайте на сторінці https://www.facebook.com/zarvanytsya. Приєднуйтеся